Молодь

molod Кожен з нас має християнський обов’язок – зростати у вірі. Занедбуючи свій духовний розвиток, ми перестаємо бачити свою гріховність та віддаляємось від Бога. Серед усіх дарів Божих і скарбів людина повинна мати розвинутий духовний зір, щоб бачити, що для неї корисне.

Запрошуємо усіх бажаючих до спільної катехитичної розмови за чашкою кави в приємній та веселій компанії. моя церква [title type=”h6″ class=””]Що думає про Церкву молодь?[/title]

“Що для мене є моя Церква? Відповідь дуже проста: це те, що робить мене щасливою. Іншими словами можна сказати, що Церква допомагає мені бачити речі, які насправді є для мене важливими. Це покращує якість мого життя, робить мене кращою як особистість. Спочатку стимулом відвідувати саме цю Церкву була велика цікавість до священика – о.Ігоря, до його проповідей. Кожна проповідь для мене тоді була як ковток свіжої води, а спрага була такою сильною неначе в пустелі! Зараз я не уявляю себе без Церкви. Це моя велика дружня родина, де можна завжди бути собою. Це місце відпочинку, місце, де тебе завжди розуміють… Мої погляди розділяють мої друзі, яких я дуже люблю і ціную. Після Служби ми маємо нагоду провести час разом, дізнатися більше про Бога, про віру, обмінятись досвідом… Дуже радує те, що нас, молоді, стає все більше в Церкві! Дуже дякую Богові, що Він мене запросив”.

“Чому я ходжу саме в цю церкву? Головною причиною є те, що ця церква єдина греко-католицька в нашому місті, я ходила з дитинства саме до неї. Якби мені запропонували змінити церкву, то я однозначно знаю, що в іншу я ходити вже не зможу! Цей стимул якось досить тяжко описати, тебе ніби магнітом тягне до цих стін, до цих знайомих і рідних тобі облич, без яких ти просто вже не уявляєш іншої парафії… На Службі саме в цій церкві ти забуваєш про все, що турбує тебе, про всі свої буденні проблеми. Коли отець Ігор починає свою проповідь, він ніби особисто до тебе звертається, і якщо уважно його слухати, то він може цими проповідями відповісти на всі твої питання і в деякій мірі дати таку тобі потребуючу в даний момент пораду. Я безмежно щаслива що ходжу саме до цієї церкви!”

“Як я потрапив до цієї церкви і чому саме УГКЦ? До УГКЦ я прийшов завдяки своїй матері, яка дуже наполегливо привчала мене до відвідування церкви, і завдяки сестрі Людмилі, яка через гарно підібрані для мене слова розтопила моє серце і відкрила Бога в моєму житті. Чому саме УГКЦ? А тому що мені ніде не буває так затишно і спокійно, як в нашій церкві. Відвідуючи нашу парафію я потрапляю в світ, в якому забуваю абсолютно про всі ті проблеми, які непокоять мене, а слухаючи проповіді о. Ігоря, беручи з кожної щось для себе, поглиблюю свої знання релігії, які є корисними і допомагають у сучасному світі, змінюють погляди, спосіб мислення. І ще дуже приємно, що в нашій парафії є дружня молодіжна компанія, в якій відчуваєш тепло, щирість, легкість, відчуваєш, що ти знаходишся в колі друзів-однодумців. Думаю, що я саме там, де треба бути всім – бути з Українською Греко-Католицькою Церквою… бути з Богом завжди і всюди!”

“Чим для мене є Церква, а саме наша громада? Важко передати повно та змістовно словами те, що відчуваєш… Не хочеться вдаватися до банальностей, казати, що це моя сім’я, моя родина, що почуваюся як вдома. Але хочеш того чи ні, без таких висловів мені не обійтися! :) Я змалку ходив до церкви щонеділі – мама приводила. Не можу сказати, коли церква стала невід’ємною частиною мого життя. Спочатку це було примусово – не міг і не хотів стояти під час Служби на одному місці… Приходив не до Бога, а щоб побігати по церковному подвір’ї та старовинному цвинтарі (цікавенне було місце). Але мені тоді було 5 років. Потихеньку я зростав і ще тоді не знав, як мені пощастило. Перш ніж стати частиною нашої теперішньої спільноти, я подолав велику відстань і побував у багатьох церквах в різних містах. Вірю, що мене вів Бог. Він був у кожній з тих церков, але саме тут я почуваюся як вдома. Тут я знайшов вірних друзів, з якими завжди знаходжу спільну мову, тут знайшов тверде плече, на яке можна покластися у тяжкі хвилини, тут я знайшов себе. Церква допомагає мені бути собою, постійно вдосконалюватися, після падінь підійматися і йти далі. Церква в цілому і наша спільнота зокрема дає мені змогу відчувати повноту життя, наповнює моє життя змістом. Вона увійшла у моє життя і назавжди залишиться у ньому”.

“Можу сказати, що саме наша церква допомогла мені у віднайденні шляху до Бога і в моєму духовному становленні. Особливо її роль я відчула, будучи далеко від дому, в чужій країні. І знаходячись там в інших церквах, не менш гарних, більших, людніших зрозуміла, що означає для мене моя церква, наскільки вона мені дорога і наскільки я сумую за нею. Церква – таке особливе, святе місце, де я відчуваю Божу присутність і підтримку. З Богом я є в місці, де немає ні проблем, ні переживань, ні часу. Це відчуваю завдяки присутності Святого Духа, людей, які спільно моляться, отця Ігоря, який є тим голосом Божим, що промовляє до кожного з нас. І звичайно, це наша молодіжна спільнота. Перебування в ній допомагає мені зростати у Бозі і розуміти, що я не одна. Мені приємно усвідомлювати, що мою радість, переживання, погляди розділяють члени цієї спільноти. Завжди готові спільно допомогти і помолитися. Я рада і вдячна Богу, що привів мене до цієї церкви”.

“Мені подобається приходити до церкви, бо тут я почуваю себе комфортно та затишно. Мені подобаються ті люди, що приходять щонеділі на Літургію, бо в них є особливий стержень – віра в Бога, яка і робить їх такими прекрасними людьми. Наша церква маленька, але парафія велика своїми безмежно добрими серцями! Згуртована, дружня сім’я, небайдужа до чужого горя, радо підтримує всі починання нашого отця, який виконує ключову роль в нашій спільноті. Завдяки йому відбувається розбудова храму, маємо прекрасне приміщення, де збираємось разом для спілкування та духовного розвитку. Приємно бути причетним до спільної праці в церковній громаді. Завдячуючи старанням отця Ігоря, вже вдруге мали змогу побувати в прекрасному куточку нашої країни – Карпатах, де провели чудові дні духовного збагачення в християнському таборі. Це неймовірний “заряд” Божої благодаті на цілий рік! Особисто для мене важливими є проповіді священика – через них пізнаєш Бога та вчення Церкви. “

“Що я можу сказати про мою церкву? Людина по-справжньому щаслива лише тоді, коли Бог займає центральне місце у її серці. Без Церкви це неможливо, тому що Господь присутній в Святих Тайнах, Боже Слово ми слухаємо на Святій Літургії, розмовляємо з Ним в молитві. Тут люди не такі як в “світі без Бога”… Вони привітні та добродушні! Коли тебе особисто не знають, а кажуть: “Це наші дівчата, наша молодь!” торкає за живе… За 10 років відколи ходжу до нашої церкви, зрозуміла, яким важливим для мене є Бог. І з часом потребую Його все більше і більше. Пропустиш за обставин недільну Службу – і вже тобі чогось бракує! Найдорогоціннішим подарунком для мене є моя кохана людина, з якою познайомилась в церкві. Зараз впевнено можу сказати, що у відносинах між людьми головним є Бог! Де мої найкращі друзі? А вони зі мною на Службі, в християнському таборі, на чуваннях, на спільній молитві перед трапезою! Церква не є невід’ємною частиною мого життя… це і є моє життя!”

“Що для мене є церква? І, взагалі, чому я туди ходжу? Церква – це місце… або, навіть, простір, в якому ти живеш разом з Богом, в якому ти трохи (а може й не трохи) ближче до Нього. В церкві ти спілкуєшся з Творцем через участь у Літургії, прийнятті Святих Таїнств, у спільних молитвах. В церкві ти знайдеш відповіді на свої непрості питання. В церкві ти побачиш як треба любити один одного… як Отець любить нас… Є різні церкви, але моя ось така. Люди… Люди в церкві також різні. Але в них є “спільне діло”. Спільна любов, щирість, доброта. Мої друзі завжди підтримують, кажуть правду, спонукають до чогось більшого. Вони такі, які є насправді. Однодумці… Ще мудрий наставник в нас, як рідний батько – Божий чоловік. Людина щаслива тоді, коли в неї все є для цього. І в церкві все є. Є Бог…”

Чи замислювались Ви над питанням: “Чому я ходжу до церкви?” Бо так привчили батьки змалку? Бо там є цікаві і приємні Вам люди? Бо любите проводити час з Богом…? А якою буде Ваша відповідь?

З повагою та щирим серцем, Маргарита, Аня, Юля, Артем, Олексій, Володимир, Поліна, Денис, Діана, Марина, Максим, Ігор, Мар’яна, Аня, Саша, Іван.

Прес-служба

Дозвольте себе любити!

1 коментар “Молодь

  • 01/08/2017 в 19:10
    Permalink

    Пожертви на зведення храму Святого Миколая Чудотворця УГКЦ в м. Кривий Ріг можна надсилати на особисту картку священика. При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на “КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ” обов’язкове.

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *