Кілька тез про патріархат УГКЦ

Активність та діяльність мирян є важливою складовою для відновлення наших традицій та побудови патріархату УГКЦ. Так вважає голова Українського патріархального товариства Андрій Сороковський, який був гостем програми «Відкрита Церква. Діалоги». Під час прямого скайп-зв’язку зі США відомий юрист та історик розповів наскільки важливо для УГКЦ мати власний патріархат і що стоїть на заваді його проголошення.

  • Патріархат − це традиційна форма церковного устрою в Східних Церквах. Для нашої Церкви це було би дуже корисним і потрібним, оскільки це визнання незалежного розвитку, свідчення нашої зрілості, активності та важливості для світу.
  • Патріархат − це та форма існування, яка дозволяє Церкві розвиватися. Церква самостійно здатна вирішувати свої проблеми і приймати важливі рішення, щоб замість неї цього не робити інші.    
  • Найбільш відомий, хто підтримував патріархат УГКЦ, був Блаженніший Йосиф Сліпий, проте ця ідея існує вже кілька століть. Ще у XVII ст. була спроба створити патріархат спільно з православними, але ця спроба не вдалася.
  • Визнання патріархату і його творення – це не одне і теж! Блаженніший Йосиф Сліпий у 1975 році пішов шляхом творення патріархату зсередини, а офіційне визнання «згори» (Папою Римським або Вселенським Собором) мало стати завершенням цього процесу.
  • Були подані різні причини того, що стоїть на заваді проголошення патріархату УГКЦ, проте, чи були вони правдивими, сказати важко. Одна з вимог − Церква повинна існувати на своїй території. За радянських часів УГКЦ була офіційно заборонена, але після легалізації з’явився інший аргумент, що Церква ще не готова і незріла. Ще одна причина, яка існує від 60-х рр. − це ватиканська дипломатія стосовно СРСР, а тепер Росії. Москва постійно погрожує розірвати дипломатичні стосунки через підтримку УГКЦ.
  • Проблема в тому, що ні «церковна» ні «державна» Москва не бажає, щоб існував Український патріархат. Навіть по-сьогодні лідери Російської Православної Церкви вважають, що унія була помилкою і греко-католики не повинні існувати. На їхню думку, ми маємо стати або римо-католиками, або повернутися в лоно Православної Церкви. І тут вони явно мають на увазі не Константинопольський патріархат.
  • Варто звернути увагу на інший вимір патріаршої Церкви. Буде вона визнана патріархатом чи ні, все ж таки важливо її розбудовувати. Мирянам активніше брати участь в церковному житті, вивчати і відновлювати власну літургійну традицію, а також розвивати екуменічний діалог між православними та греко-католиками.

 

Прес-служба

Дозвольте себе любити!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *