Ялинка – символ Різдва чи Нового року, жива чи штучна?

Гомонить метушня довкола прийдешніх Різдвяних свят і Нового 2019 року і саме зараз в самому розпалі йдуть останні приготування до всіх свят зимового циклу: готування смаколиків, рихтування шопки, прикрашання ялинки, повторення колядок. Однак, завжди у свідомості людей існує дилема щодо неодмінного атрибуту, символу усіх цих зимових свят – вічнозеленої красуні лісу – ялинки.

У кожній оселі по-різному ставляться до цього символу Різдва: хтось ходить до лісу по ялинку в переддень Нового року, хтось вже на свято Миколая прикрасив зелену красуню, а в інших родинах її ставлять  на Святвечір. Спробуємо розібратися із цією плутаниною разом із отцем-доктором Володимиром Містерманом, заступником адміністратора Патріаршої курії УГКЦ, колишнього заступника керівника Бюро УГКЦ з питань екології.

Звичай ставити ялинку – давній поганський культ «вічнозеленого дерева»?

Одні джерела вказують, що звичай ставити ялинку походить ще із поганських часів, коли існував т. зв. культ «вічнозеленого дерева». А дехто пише, що звичай ставити і прикрашати ялинку з‘явився відносно недавно. На думку отця Володимира, можна, без сумніву, стверджувати, що звичай справді таки походить ще з давніх, поганських часів, коли наші пращури намагалися «обожествляти природу» та «задобрювати різні духи». «Германські племена, для прикладу, прикрашали в лісі обрану вічнозелену красуню і це давало їм впевненість в тому, що в новому році це принесе їм добробут; земля віддячить щедрим врожаєм і все в них буде добре. Згодом з тих самих міркувань почали зрубувати і приносити ялинку в приміщення», – каже священик. Тож  звідки прийшов до нас цей звичай? За словами отця, можна розглядати, як мінімум два шляхи цього: з Німеччини через сусідні країни вздовж західного кордону або із Німеччини через кордон із північним сусідом. «Так виглядає, що спочатку серед німецьких протестантів почали прикрашати ялинку на Різдво, а згодом цей звичай перейшов до католиків», – пояснив він.

В церковному середовищі багато приділяється уваги ялинці, як символу Різдва. «Як приклад, останні три понтифіки: святий Папа Іван Павло ІІ, Папа-емерит Венедикт XVI і Папа Франциск намагалися ще більше надати цьому звичаю християнського значення. Тому вони говорили про це вічнозелене дерево, як про символ Дерева життя, яке не вмирає – символ Ісуса Христа, – продовжив думку душпастир. – Особисто для мене, як для священика та вірного християнина, який вірить в Бога, як Творця і Спасителя, перед Яким потрібно буде дати звіт за життя та отримані дари, ялинка, як і будь-яке інше дерево, інша рослина чи тварина, в контексті Різдва, є тим Божим створінням, яке разом із людиною радіє з приводу приходу в сотворений світ Спасителя. Так само, як людина, ці сотворіння Божі бажають прославляти Творця з усім видимим і невидимим світом». На думку священика, природа найкраще прославлятиме Творця, коли буде «живою».

Відомо, що 1927 року в СРСР розпочалася антирелігійна кампанія, за якою Різдво з радянського календаря викреслили, бо ялинка вважалася «буржуазним і релігійним пережитком». «Гадаю, це тому, що дияволу і його слугам дуже не подобається і сильно дратує усе, що нагадує про Бога і Його любов до усього Свого створіння. Тому початково намагались викорінити цей звичай, а пізніше навпаки – зробили ялинку центральною подією Нового року, щоби затьмарити і маргіналізувати Різдво», – додав священнослужитель.

Ялинка – символ Різдва чи Нового року?

У 1990-х роках в країнах Європи та Америки, в рамках політики мультикультурності, офіційно ялинку називають не «різдвяною», а «святковою». У деяких британських фірмах навіть відмовились встановлювати різдвяні ялинки в офісах, оскільки, на думку керівництва, християнські мотиви є недоречними в місцях праці. Заборона пояснюється тим, що християнська традиція може образити почуття євреїв та арабів.

«У сучасному споживацькому суспільстві все з точністю до навпаки: саме ялинка, разом з усіма прикрасами, гірляндами і всім тим, що світиться і виблискує, ображає почуття тих, для кого Різдво – це набагато більше за  просто штучно створений настрій. Якщо бути відвертими, то настав час християнам стати на захист Різдва. І найкращий захист – повірити і реально прийняти в своє життя Того, Кого оспівуватимемо в колядках», – висловлює свою думку о. Володимир.  

За його словами, більшість тих фірм, які використовують різдвяні мотиви у своїй рекламній кампанії, з однієї сторони, роблять з нас невтомних споживачів, пропонуючи сурогати правдивого щастя, а з іншої – навіть не згадують про правдиве і єдине джерело цього великого свята.  Виходить таке собі святкування «дня народження без Новонародженого». «Зайдіть в пошукову систему Google  і напишіть англійською “Merry Christmas, італійською “Natale” чи німецькою “Weihnachten”  і вам все стане зрозумілим. Знайдете все і навіть більше, але не знайдете жодного малюнка, чи відкритки, на якій би можна було побачити Ісуса, як першопричину цієї надзвичайної в історії людства і всесвіту події. Натомість можна знайти все: оленів з дідами морозами, красивих дівчат одягнених, чи не дуже, в «новорічному дусі», але не зображення Дитяти Ісуса. І це насправді дуже сумно!» – ділиться думками священик.

«Минулоріч ми з дружиною порадилися і вирішили спробувати прибрати нашу домівку дещо по-іншому до свят, крізь призму християнської віри в Бога. Ми придбали невеличку (півтора метра) живу красуню в горщику. Саме свято Різдва, на мій погляд, не потребує жодних зовнішніх атрибутів, які інколи навпаки відволікають і затьмарюють його. Та, оскільки, ми тілесні істоти, то прагнемо створити певну святкову атмосферу для себе й наших рідних, – ділиться  досвідом священик. – Принісши до нашої домівки цю красуню, з великою любов’ю ми її дуже скромно та символічно прикрасили, щоби не затьмарити природньої красу, якою її наділив сам Творець. І дуже тішились, що це деревце  могло разом із нами святкувати. Дуже тішились і наші дітки й усі ті, які з вертепом приходили відвідати нас, коли бачили, що це жива, а не зрубана і не штучна ялинка. Для нас Різдвяний період не завершився ні Богоявленням, ні навіть Стрітенням, тому що цю ялинку, разом із дітьми із нашої парафії, під час Великого посту ми висадили біля храму. Ви собі навіть уявити не можете скільки радості було в дітей, які казали, міряючись зростом із нею, що вони цю красуню знають, бо вона святкувала з ними Різдво, а тепер кожного року буде виростати разом із ними».

На думку отця, необхідно докласти трохи зусиль, аби мати таку ялинку, бо її потрібно тримати не довше, аніж два тижні, а після цього подбати про прохолодне приміщення, а трохи згодом висадити.

Священик сподівається, що принаймні через двадцять років в храмах, як в  Україні, так і на поселеннях не буде не то що зрубаних, але й штучних ялинок: «Мрію, аби біля кожної церковці, навіть в найвіддаленішій парафії, на подвір’ї росла жива ялинка, яку би в період Різдвяних свят уся громада гарно прикрашала. Це чітка ознака живої віри в живого Бога і реальний символ того, що в даній парафії знають, як жити в гармонії не лише із Богом, але й з усіма Божими створіннями – природою. Цього я бажаю усім нам і нашій Церкві!»

Зрубана ялинка чи штучна?

Великою проблемою сьогодні стало масове вирубування дерев напередодні свят. Попри намагання держави контролювати ситуацію правоохоронними органами, в Україні є багато браконьєрів, що вирубують молоді ялини, відпилюють верхівки живих ялин (після чого дерева не можуть дати повноцінне потомство) та валять великі дерева, щоб відпиляти верхівку. Однак, як відомо, традицію ставити величезну різдвяну ялинку біля різдвяних ясел започаткував Папа Римський Іван Павло ІІ. Після його обрання на Апостольський престол різні країни Європи та області Італії вважали за честь подарувати Понтифіку ялинку на Різдво. Перша ялинка в 1982 році була родом із Італії. Але вже в наступному, 1983 році, її подарувала Австрія. В подальшому – Італія, Чехія, Румунія, Польща, Словенія, Бельгія, Хорватія, Україна.  Цю традицію зберегли і його наступники.

«Якщо би мене особисто запитали чи потрібно було започатковувати таку традицію у Ватикані, то я би відповів приблизно ось так: за тридцять шість років на цій площі могла би вирости вже дуже гарна, висока і пишна жива красуня-ялинка. Бо ті зрубані тридцять шість велетенських ялинок в часі Різдва вже не прославляють Творця в тих країнах і тих горах, де вони росли. І запитання чи потрібно було приносити її в жертву на місяць часу, щоби вона любувала наше око залишу відкритим для жвавої дискусії і обговорення тих, хто вміє вести конструктивний діалог», – висловив свою думку колишній представник Екобюро УГКЦ.

Нещодавно Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, продовжуючи традицію свого попередника, світлої пам’яті Блаженнішого Любомира, закликав вірян відмовитись від встановлення з нагоди Різдва зрубаних, живих ялинок, а натомість підтримати екоакцію Бюро УГКЦ з питань екології та висадити біля храмів живі ялинки під час акції «Посади дерево миру». Предстоятель Церкви аргументує це тим, що «завдяки такій діяльності маємо нагоду як Церква стати зразком для святкування Різдва Христового без шкоди для Божого Створіння – природи, зробити наш вагомий внесок у плекання якісно іншої, нової християнської та суспільної культури екологічної відповідальності, збереження і примноження природної спадщини Творця».

«Якщо не згадувати хижацьке і варварське вирубування карпатських і не лише лісів, то кожного року лише перед Новим роком в жертву приносять більше мільйона хвойних дерев. Багато-хто, навіть серед вірних і духовенства, виправдовуються тим, що купують так звані чіповані, законним і контрольованим чином зрубані ялинки. Однак, Церква в особі свого Очільника Блаженнішого Святослава та через відповідну церковну екологічну структуру закликають відмовитись від цієї згубної і несумісної з вірою в живого Бога звичкою вирубування ялинок. Та в свідомості людей це сприймається як заклик ставити штучні ялинки», – продовжив думку священик.

Тож чи закликає Церква ставити штучні ялинки? Звісно ні! Але штучна ялинка може бути непоганою, толерантною альтернативою, при умові, якщо така ялинка буде якісною і такою, яка не нестиме шкоди для здоров’я й життя людини, і яка, як мінімум 10-15 років зможе послужити. «Дехто, навіть серед духовенства сміється з таких закликів, закидаючи, що Церква, з однієї сторони, закликає не нести штучних вінків і квітів померлим, але, водночас, робить заклик використовувати штучні ялинки. Хочу зауважити, що це зовсім різні речі. Такі безпідставні звинувачення та певне нерозуміння, мабуть, частково пов’язані з поверховим ознайомленням із тим, що Церква вчить про християнську відповідальність за природнє довкілля, а частково з тим, що нам інколи дуже важко розлучитись з нашим звичним стилем життя, навіть якщо він йде в розріз з вірою в Бога», – відкидає звинувачення душпастир.

Церква, апелюючи до нашої свідомості, ставить нам низку запитань. Чи для мене Різдво відбудеться без ялинки? Чи я готовий, як поодинокий християнин, як активний член своєї громади, принести в жертву живу ялинку, а після двох-трьох тижнів бездумно викину її на смітник? Чи перед тим, як ставити ялинку, я виконав інші необхідні передумови для правдивого святкування: у Сповіді примирився із Богом і моїм ближнім, перепросив Господа за минулорічні гріхи, зокрема гріхи проти природного довкілля (марнування природних ресурсів, забруднення води, землі, повітря своєю підприємницькою чи повсякденною діяльністю? Чи прикрасив свою християнську віру добрими вчинками по відношенні до своїх ближніх (бездомних, вдів, сиріт, хворих і немічних, покинутих і людей похилого віку)? Чи готовий відмовитись від феєрверків та піротехніки на користь поранених, волонтерів і добровольців?

Руслана Ткаченко, Департамент інформації УГКЦ

Прес-служба

Дозвольте себе любити!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *