Всесвітлішим і всечесним отцям, преподобним отцям, братам і сестрам в монашестві, дорогим братам і сестрам у Христі!
Сьогоднішня Пасха, в цьому знаменному і дуже важкому році, в якому святкуємо 200-річний Ювілей з Дня народження Т.Г.Шевченка, стає ніби переломним для нашого народу. Багато пророчих слів знаходимо в творах нашого Кобзаря, плач і біль за долю України. У своєму вірші «Подражаніє 11 псалму», читаємо:
«Мій Боже милий, як-то мало
Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці…»
Що можна чекати від людини, яка ніколи не чула Слова Божого, тобто Слова Святої Євангелії і стає настільки жорстокою, що навіть не відчуває цього, і в насильницькій смерті ближнього, нічого поганого не бачить. Такі люди чваняться своєю силою і можуть таке говорити:
«Та й де той пан, що нам закаже
І думать так і говорить?
— Воскресну я! — той пан вам скаже, —
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих… Возвеличу
Малих отих рабов німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово». (1859 р.Б.)
І знову звернемося до пророчих слів Шевченка.
«І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша і слова —
Неначе срібло куте, бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі, словеса
Твої, о Господи, такії.
Розкинь же їх, твої святії,
По всій землі. І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти!»
Слово… Надзвичайно велику силу має людське слово, слово правди, а тим більше слово Євангелія – Доброї Новини. Словом – назвав євангеліст Іван Сина Божого… «яке було у Бога і Бог було Слово» (Ів.1.1;)
Ось знову цитуємо цього ж Шевченка (1848р.Б. Кос-Арал)
«Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! . . . »
Шукаємо правди, свободи, сенсу свого життя… де вони? Який зміст несе наше перебування ось тут, на землі? За що віддали своє життя ці люди з Небесної Сотні?
Воскресіння Христове і Його життєдайна сила Євангелія стають для кожного віруючого християнина тією духовною силою, запалюючою іскрою, які необхідні для повноцінного людського життя.
І хоч, які політичні буревії можуть шматувати нашу Батьківщину, остання наша надія завжди буде в Господі. Ми можемо казати те, що й говорили три молодці у Вавилонській неволі цареві Навуходоносорові: «Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки..» (Дан.3.17)
Останньою нашою пристанню буде наше Воскресіння і зустріч з Господом. А запорукою цьому є Воскресіння Господа Нашого Ісуса Христа.
Кожний рік є неповторний, відмінний від попереднього, тому робімо висновки з прожитого кожного року, але всю надію покладаймо на Господа. «Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, й у Мене віруйте»
(1 Иоан.14:1)
Тому привітаймо один одного й цього року цим славним християнським привітом:
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
+ Степан(Меньок)
Екзарх Донецько-Харківський
Дано при храмі Покрова Пресвятої Богородиці
в м. Донецьку 14.04.2014 р.Б.
