У П’ятихатках Дніпропетровської області відбулась безпрецедентна подія – вручення гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам, котрі живуть в нашому районі представниками благодійного фону «Карітас» з Кривого Рогу. Голова цього фонду отець Іван Талайло сам два роки жив у Донецьку, а нині мешкає в Кривому Розі, є настоятелем храму Миколая Чудотворця Української Греко-Католицької Церкви. У рамках акції «Папа для України» він приїхав до нашого міста і привіз гуманітарну допомогу.
Отець Іван Талайло родом зі Львівщини, але до Кривого Рогу переїхав два роки тому з Донецька. Цей молодий чоловік не є офіційно визнаним вимушеним переселенцем, але він теж постраждав від військового конфлікту на сході. Коли там тільки починались воєнні події, і звідти масово починало виїжджати місцеве населення, він туди заїхав. Адже ще навчаючись в духовий семінарії, майбутній священик будував плани про свою службу саме на Донеччині.
Благодійний фонд “Карітас Кривий Ріг” бере участь в акції “Папа для України”, – розповідає священик-волонтер. – “Завдяки співпраці з нашим обласним фондом ми і змогли взяти під свою опіку внутрішньо переміщених жителів Кривого Рогу, Жовтих Вод, Широкого, Софіївки, а тепер ще й П’ятихаток.
Святий отець разом ще з одним волонтером енергійно розвантажував авто з гуманітарним вантажем, а потім сів оформлювати необхідні папери на кожну внутрішньо переміщену особу, котра прийшла до управління праці. Його не зморили ні фізичне, ні моральне навантаження, коли доводилось вислуховувати історії, співчувати тим, хто втратив домівку.
Отож саме через управління праці та соціального захисту на місцях благодійники охоплюють своєю турботою переселенців зі сходу нашої країни. Для цього беруться списки пільгових категорій таких людей і вже конкретно для них привозяться продуктові набори, а для багатодітних сімей – обігрівачі, ковдри, подушки, постільна білизна.
Чи ж багато переселенців на П’ятихатщині, котрі потребують допомоги? Як повідомила начальник управління соціального захисту П’ятихатського району Світлана Автухович, нині на обліку в очолюваній нею структурі перебуває 120 сімей внутрішньо переміщених осіб, в яких проживає 204 членів родин. З них 64 – працездатні особи, 66 – пенсіонери, 9 – інваліди, 65 – діти. Із цих 120 родин 25 отримують державну соціальну допомогу, Шість сімей – при народженні дитини, одна – по догляду за дитиною до трьох років, вісім одиноких матерів, вісім малозабезпечених родин та дві родини мають інвалідів з дитинства Крім того, 68 сім’ям виплачується адресна допомога на покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
За цими цифрами – долі людей. І в управлінні соціального захисту це дуже добре розуміють. Тому й намагаються тепло ставитися до тих, хто внаслідок воєнних дій втратив можливість жити вдома і мати все те, що роками наживалося. Так, наприклад, Лідія Василівна Бондаренко, котра рівно два роки тому приїхала з Горлівки у Лозуватку П’ятихатського району, не може без сліз говорити про добрі серця тих лодей, котрі тут працюють.
Взимку, бувало, приїду сюди замерзла, зморена, то дівчатка і чаєм напоять, і розрадять. Через це нині я до них їду, вже як у свою родину, – зізнається жінка. – Дай боже їм здоров’я, і щоб над нами всіма було мирне небо, щоб не було війни…
Лідія Василина, як і кожен, хто прийшов до громадської приймальні управління праці, зі сльозами вдячності отримала продуктовий набір, в який входить борошно, вівсяні пластівці, цукор, консервований горошок, квасоля, кукурудза, рис, спагеті, макарони, тушонка, згущене молоко, олія, гречка, сардини, шпроти, приправи, томатна паста, дріжджі, сода, чай, кава, печиво і шоколад.
Завдяки такій акції частина п’ятихатських переселенців змогла не тільки отримати гуманітарну допомогу, але й поспілкуватися із земляками. Спогади недавнього життя, обговорення новин зі сходу об’єднало цих таких різних, на перший погляд, людей. У громадську приймальню управління праці, яке гостинно відкрило свої двері для гостей-благодійників, зійшлися і з’їхалися люди різного віку, вивчала нову для себе територію і малеча.
Отець Іван разом зі своїми помічниками працював завзято протягом кількох годин. Його спокійна манера спілкування, терплячість і тепла посмішка, адресована цим знедоленим людям, не могли не справити враження на кожного присутнього. Немає ні найменшого сумніву в тому, що завдяки проведеній ним акції на одну добру справу в світі побільшало.
Віра СОМОВА.
Газета “Вісник краю”
