Апостол: 1 Кор. 135 зач.; 6, 12-20.
До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
12. Браття, все мені можна, та не корисне. Все мені можна, та я не дам нічому заволодіти мною. 13. Їжа для живота, а живіт для їжі. Та Бог одне і друге знищить. Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. 14. Бог же і Господа воскресив, і нас воскресить силою своєю. 15. Хіба не знаєте, що тіла ваші – члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, зроблю їх членами блудниці? Не бути тому! 16. Хіба не знаєте, що хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо будуть, – каже, – двоє одним тілом. 17. Хто ж пристає до Господа, є одним з ним. 18. Утікайте від розпусти. Усякий гріх, що чоловік чинить, є назовні тіла; хто ж чинить розпусту, грішить проти власного тіла.
19. Хіба не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, що у вас пробував, якого ви маєте від Бога? Отже ви не належите більш самі до себе. 20. Ви бо куплені за високу ціну. Тож прославляйте Бога вашим тілом.
Євангеліє: Лк. 79 зач. 15, 11-32.
Від Луки святого Євангелія читáння.
11. Сказав Господь притчу оцю:
– В одного чоловіка було два сини. 12. Молодший з них сказав батькові:
– Тату, дай мені частину маєтку, що мені припадає.
Батько розділив між ними свій маєток. 13. Кілька днів потім, молодший зібрав усе й пустився у далекий край і там розтратив свій маєток: жив розпусно. 14. І як він усе розтратив, настав великий голод у тім краю, і він став бідувати. 15. Пішов він і найнявся у одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. 16. І він бажав би був наповнити живіт свій стручками, що їли свині, але й тих ніхто не давав йому. 17. Опам’ятавшись, він сказав до себе: скільки наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. 18. Встану, піду до батька мого і скажу йому: отче, я согрішив проти неба й проти тебе. 19. Я недостойний більше зватись твоїм сином. Прийми мене за одного з твоїх наймитів.
20. Встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько і, змилосердившись, побіг, кинувся йому на шию і поцілував його. 21. Син сказав до нього:
– Отче, я согрішив проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.
22. Батько ж кликнув до своїх слуг:
– Принесіть швидко найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандали на ноги. 23. Приведіть годоване теля й заріжте його; і їжмо, веселімся, 24. бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і найшовся. І вони стали веселитись.
25. Старший його син був у полі; і як він, вертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. 26. Покликав він одного зі слуг і спитав, що то таке. 27. Той сказав йому:
– Брат твій вернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо найшов його живим-здоровим.
28. Розгнівавсь той і не хотів увійти. Вийшов тоді батько і став його просити. 29. Той же озвавсь до батька:
– Ось стільки років служу тобі й ніколи не порушив ані одного приказу твого, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. 30. А коли вернувся оцей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.
31. Батько ж сказав до нього:
– Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. 32. Однак слід було веселитись і радіти, бо цей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і найшовся.
