Апостол: Рим. 116 зач.
Послання Апостола Павла до Римлян 15, 1-7.
1. Браття, ми, сильні, мусимо нести немочі кволих, а не самим собі догоджати. 2. Кожний з нас нехай намагається догодити ближньому на благо, для будування. 3. Бо й Христос не сам собі догоджав, а як написано: зневаги тих, що тебе зневажають, упали на мене. 4. Все бо, що було написане давніше, написане нам на науку, щоб ми мали надію через терпеливість й утіху, про які нас навчає Писання. 5. Бог же терпеливости й утіхи нехай дасть вам, щоб ви між собою були однієї думки за Христом Ісусом, 6. щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
7. Тому будьте приязливі один до одного, як і Христос був до вас на Божу славу.
Апостол: Євр. 334 зач.
Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 7-16.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Євангеліє: Мт. 33 зач.
Євангеліє від Матея 9, 27-35.
27. В той час, як Ісус відходив, слідом за ним пішли два сліпці, кричачи:
– Помилуй нас, сину Давидів!
28. І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, і він спитав їх:
– Чи віруєте, що я можу це зробити?
– Так, Господи! – вони йому кажуть.
29. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, кажучи:
– Нехай вам станеться за вашою вірою!
30. І відкрились їхні очі. Ісус суворо наказав їм:
– Глядіть, щоб ніхто не знав про це.
31. Та вони, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.
32. Як вони виходили, привели до нього німого, що був біснуватий. 33. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи:
– Ніколи чогось такого не видано в Ізраїлі.
34. Фарисеї ж говорили:
– Він виганяє бісів князем бісівським!
35. Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи євангеліє царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.
Євангеліє: Мт. 33 зач.
Євангеліє від Матея 9, 27-35.
27. В той час, як Ісус відходив, слідом за ним пішли два сліпці, кричачи:
– Помилуй нас, сину Давидів!
28. І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, і він спитав їх:
– Чи віруєте, що я можу це зробити?
– Так, Господи! – вони йому кажуть.
29. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, кажучи:
– Нехай вам станеться за вашою вірою!
30. І відкрились їхні очі. Ісус суворо наказав їм:
– Глядіть, щоб ніхто не знав про це.
31. Та вони, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.
32. Як вони виходили, привели до нього німого, що був біснуватий. 33. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи:
– Ніколи чогось такого не видано в Ізраїлі.
34. Фарисеї ж говорили:
– Він виганяє бісів князем бісівським!
35. Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи євангеліє царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.
