Апостол:
Послання до Євреїв 1, 10 – 2, 3.
10. Ти, Господи, на початку заснував землю,
і небеса діло рук твоїх.
11. Вони зникнуть, ти ж перебуваєш;
усі, мов одежа, постаріються;
12. ти їх, неначе одежу, згорнеш,
і, немов одіж, вони зміняться.
Ти ж – той самий,
і літа твої не скінчаться.
13. До кого з ангелів він коли мовив:
Сідай праворуч мене,
доки не покладу твоїх ворогів підніжком під ногу.
14. Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають унаслідувати спасіння?
1. Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що чули, щоб, бува, нас не збило з путі. 2. Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке важне, що всякий його переступ і непослух тягнув за собою справедливу кару, 3. як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Його спочатку проповідував Господь, і воно було нам підтверджене тими, що його чули,
Євангеліє:
Євангеліє від Марка 2, 1-12.
1. В той час, коли прийшов Ісус до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. 2. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; і він промовляв до них словом. 3. І от прийшли до нього несучи розслабленого; несли його четверо. 4. А що із-за народу не могли принести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, і через отвір спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. 5. Ісус, уздрівши їхню віру, каже до розслабленого:
– Сину, відпускаються тобі твої гріхи.
6. Були ж деякі книжники, що сиділи там і думали собі:
7. – Як може цей так говорити? Він богохулить! Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?
8. Ісус вмить збагнув духом, що вони таке собі думають, і каже до них:
9. – Чого таке мислите у серцях ваших? Що легше – сказати розслабленому: відпускаються тобі гріхи, чи сказати: встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10. Та щоб ви знали, що Син чоловічий має на землі владу відпускати гріхи, – мовить до розслабленого, – 11. кажу тобі: встань, візьми своє ліжко і йди додому.
12. Устав той і зараз же взяв ліжко, й вийшов на очу всіх; і дивувалися всі, хвалили Бога й казали: – Ніколи ми такого не бачили.
