Різдвяне послання єпископа Степана Менька до вірних Донецького екзархату УГКЦ

Дорогі співбрати в священстві і в чернецтві, всесвітліші і всечесні отці, преподобні брати і сестри, брати і сестри в Христі!

«Ти ж, Вифлеєме-Євфрато, занадто малий,
щоб бути між тисячами Юди,
але з тебе вийде мені Той,
хто має бути володарем в Ізраїлі …
Він стоятиме й пастиме в Господній силі
та величі імени Господа, Бога свого.
Вони сидітимуть, бо він тоді буде великим
аж до кінців землі»

 (Міх.  5, 1-3)

Старозавітні пророцтва в багатьох місцях Святого Письма вказують на прихід Месії на землю. Ми переконуємося в цьому, дослідивши їх зміст, і навіть можемо переконати  юдеїв, які мають добру волю. Пророцтва про народження Месії також нас утверджують у вірі в Сина Божого, який в тілі прийшов на землю. Вифлеєм – місто хліба, такий переклад назви міста. Хліб – найнеобхідніша їжа в житті людини, щоб не померти з голоду. Ісус народжується у Вифлеємі як людина і Бог одночасно. Слово Боже стає тілом і оселяється між нами. В убогій стаєнці в немічному немовляті проявляється незбагненна любов Божа до нас. Ісус в незбагненний спосіб стає для нас Євхаристійним хлібом – народжується і вмирає на кожній Святій Літургії, а потім воскресає і дається на поживу всім.

В ці важкі часи сьогодення ми ще і ще раз повинні повертатися до події народження нашого Спасителя. Хто дасть нам сили пройти всі випробування, як не Він? Уся Вселенна стрепенулася і радісно ожила під час цієї події.

«Готуйся Вифлеєме, добре приберіться ясла! Вертепе привітай, бо Істина прийшла, тінь минула і Бог від Діви появився людям, прийнявши нашу подобу і обожествивши тіло. Тому Адам відновляється з Євою, взиваючи: Боже змилування з’явилося на землі, щоб спасти рід наш» (Стихира з Навечір’я Різдва).

Боже змилування з’явилося на землі!

Боже змилування для всіх старозавітних праведників і також для нас, що живемо в теперішньому часі. Бог просвічує і освячує кожну людину, яка приходить на світ.

«Цей є Бог наш, що від Діви народився і з людьми перебував, ніхто інший не прирівняється до нього» (Стихира з Навечір’я Різдва).

Разом із пандемією прийшло випробування на цілий світ. Де знайти розраду і потіху, як не в Христі? Пандемія – це час випробування нашої віри, розуміння глибшого сенсу людського життя, більшого уповання на Бога, а також пригадування нам про мету нашого життя – радісну зустріч з Богом.

Свято Різдва Христового є радісним. Бог приходить до нас, і ми не забуті. Приходить у тілі, подібному до нашого тіла. Стає братом по плоті, і тому є нам ближчим і зрозумілішим. Ми прийшли у світ  в часі, а відійдемо у Вічність, до вічної Божої радості. Всі ми, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Каже апостол Павло: «А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею» (Гал. 3, 29).

Радісно вітаймо один одного в цей різдвяний час:

Христос Рождається! І також радісно відповідаймо: Славімо Його!

 + Степан Меньок
Екзарх Донецький УГКЦ

Дано в м. Запоріжжі, в канцелярії Донецького екзархату
15 грудня 2021 р. Б.