Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною,
не буде ходити у темряві той,
але матиме світло життя.
(Йо. 8,12)

Молодь Запорізького деканату Донецько-Харківського екзархату мала змогу провести дев’ять прекрасних днів у літньому християнському таборі, відпочивши духовно та фізично. Місцем проведення табору був мальовничий куточок Карпат с. Дора Яремчанського району Івано-Франківської області.

Духовним провідником табору був о. Ігор Дмитришин, декан Запорізького деканату. Науки проводили с. Людмила Панасюк та с. Єроніма Вовчак, ССНДМ. Реколекційний дім Сестер св. Вінкентія радо прийняв молодь з Кривого Рогу, Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Бердянська, Першотравенська та Запоріжжя.

Зміцненню у вірі сприяла участь у щоденній Божественній Літургії, Вечірній Службі та духовних зустрічах, основною темою яких було “Світло віри в моєму житті”.

Багато сюрпризів приготував нам Господь у цьому таборі. Одним з них стала зустріч з представниками спільноти Руху Чистих Сердець. Це спільнота молодих людей, які склали обітницю жити в чистоті, готуючись до розпізнання свого покликання в Церкві – до родинного життя, священства, монашества, місіонерського служіння тощо. Дівчата та хлопці власним прикладом засвідчили свою віру та любов до Бога і знайшли підтримку в очах нашої спільноти. Спілкуючись з такими людьми, приємно усвідомлювати, що твою життєву позицію поділяє ще хтось.

Вже другий рік поспіль ми приймаємо участь у нічних чуваннях з нагоди храмового празника в Студитському монастирі пророка Іллі та Архієрейській Божественній Літургії, яку очолив владика Венедикт (Алексійчук), єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.

У цьому таборі духовний відпочинок тісно переплівся зі спортивними іграми, веселими забавами, походами на гірські водоспади та підкоренням карпатських вершин.

Хочемо поділитися враженнями учасників нашої духовної сім’ї:

“Літо — це час для відпочинку! А який відпочинок без Бога? Кожен має вміти ловити потрібний момент. Я свій зловила тут. Пишу це не для того, щоб когось навчити чи подражнити, а лише, щоб пояснити, як це відбувається в нашому християнському таборі. Дружба, посмішки, радість, а головне — Бог! І не думайте, що це якийсь нудний та “правильний” табір. В цьому натхненному місці зібрались чудові люди, мої друзі, що вміють брати від життя все найкраще!” – Ірина, 16 років.

“Гори, річка, сонце, футбольний майданчик, цікаві та пізнавальні бесіди у спільноті з Богом, щоденні приємні сюрпризи один одному (у таборі була створена власна пошта), і коли весь цей час з тобою знаходиться кохана людина, яка може тебе підтримати, коли тобі сумно, та радіти за тебе, коли тобі добре – все це сприяло незабутнім враженням та духовному збагаченню. Маю дуже велике бажання повернутися сюди знову, тому що це місце не можна не любити”, – Артем, 22 роки.

“Буває час, коли відчуваєш потребу зупинитись на життєвому шляху, заспокоїтись, відпочити від буденного хаосу, прислухатись до тиші, почути Бога, якого, на жаль, не часто слухаєш, згадати про силу молитви, зміцнити свою віру та духовно збагатитись. Це можливо здійснити в християнському таборі. В цій чудовій спільноті, де кожен тебе розуміє та підтримує, де відчувається присутність Бога на Божественній Літургії, в молитві, у Причасті, в Святому Письмі, в тиші, в кожній людині зокрема, та навіть в горах на шляху до вершини. Хочу цей мир і спокій зберігати в своїй душі і надалі, даруючи любов та радість близьким та рідним людям”, – Марина, 23 роки.

“Цей були неймовірні дев’ять днів, які, на жаль, так швидко минули. Проте, спогадів та вражень залишилось багато, ніби від пережитого цілого розділу життя. Це неймовірна сторінка в житті кожного з нас. Це крихітний острівець спокою та затишку в океані буремної буденності. Тут по-особливому відчувалась рука Божа, яка зібрала молодь з різних куточків України в чудовому місці серед карпатських гір”, – Володимир, 26 років.

“Кажуть, все добре швидко минає… Цей наш табір був немов мить, мить щастя, мить радості, мить любові… Мить, яка змінила моє життя, мить, яку я ніколи не забуду… Дякую Богові, що запросив.
P.S. Молюся, щоб наступного року знову зустрітись у Дорі”, – Юля, 23 роки.