Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), – одна з чотирьох традиційних українських Церков – спадкоємиць Володимирового хрещення, що налічує біля шести мільйонів вірних в усіх регіонах України та на шести континентах світу; є найбільшою Східною Католицькою самоуправною Церквою (Ecclesia sui juris); зберігає візантійсько-український обряд, тобто – літургічне, богословське, духовне та правове насліддя; перебуває у повному сопричасті зі Вселенським Архиєреєм – Папою Римським і визнає його духовну та юрисдикційну владу; прагне до відновлення первісної єдності Київської Церкви; твердо й послідовно відстоює право українського народу на свою незалежну соборну державу та становлення в ній зрілого громадянського суспільства; реалізує велику кількість благодійних та громадських проектів в Україні та поза її межами.

НАЗВИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ НА ОКРЕСЛЕННЯ УГКЦ:

  • Унійна Церква;
  • Українська Католицька Церква;
  • Українська Католицька Церква візантійського обряду;
  • Київська Католицька Церква.

Назву Греко-Католицька Церква запровадила імператриця Марія-Тереза у 1774 році для того, щоб відрізнити її від Римо-Католицької та Вірменської Католицької Церков.

В офіційних церковних документах для окреслення УГКЦ вживали термін Ecclesia Ruthena unita. Із 1960 року в офіційних документах фігурує назва Українська Католицька Церква стосовно українських католиків діаспори та підпільної на той час Церкви у радянській Україні. У папському статистичному річнику Annuario Pontificio використовують назву Українська Католицька Церква візантійського обряду. На Синоді Єпископів УГКЦ (вересень 1999 р.) було запропоновано вживати назву Київська Католицька Церква, яка підкреслювала б ідентичність цієї Церкви.

УГКЦ сьогодні

Очолює УГКЦ Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Блаженніший Святослав.
Упродовж 1989-2010 рр. відбулось 18 Синодів Єпископів та чотири сесії Патріаршого Собору УГКЦ: перша була присвячена проблемам нової євангелізації (1996 р.), друга – ролі мирян у житті сучасної Церкви (1998 р.), третя – соціальним проблемам українського суспільства, зокрема проблемам абортів, розлучень, корупції та алкоголізму (2002 р.), а четверта – молоді (2007 р.).

Територія

Після виходу з підпілля, в період з 1989 до 1992 року, греко-католики України належали до трьох єпархій – Львівської, Івано-Франківської та Мукачівської. На Синоді Єпископів, який відбувся у Львові 16-31 травня 1992 року, було визначено новий територіальний устрій, згідно з яким кількість єпархій збільшилась на чотири: Тернопільську, Зборівську, Самбірсько-Дрогобицьку, Коломийсько-Чернівецьку. Окремий статус отримав Києво-Вишгородський екзархат, який охоплює територію поза Галичиною, Закарпаттям і Буковиною.

Згідно з рішенням Синоду Єпископів, який проходив у Бучачі в серпні 2000 року, створено дві нові єпархії – Стрийську і Сокальську – та реорганізовано Тернопільську і Зборівську: утворено Тернопільсько-Зборівську та Бучацьку єпархії.
Із листопада 2000 р. юрисдикції Верховного Архиєпископа та Синоду Єпископів підлягає вся Україна.
У лютому 2002 року проголошено утворення Донецько-Харківського eкзархату.
28 липня 2003 року проголошено утворення Одесько-Кримського екзархату.
21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва.
15 січня 2008 року проголошено утворення Луцького екзархату.
29 листопада 2011 року у Львові, 13 грудня 2011 року в Івано-Франківську, 22 грудня 2011 року у Тернополі відбулися Архиєрейські Літургії, під час яких було зачитано декрети про створення Львівської, Івано-Франківської та Тернопільсько-Зборівської митрополій УГКЦ.

ВЕРХОВНЕ АРХИЄПИСКОПСТВО В УКРАЇНІ ПОДІЛЕНО НА ТАКІ ЄПАРХІЇ ТА ЕКЗАРХІЇ:

1. Київська архиєпархія, яку очолює Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Святослав (Шевчук);
2. Львівська архиєпархія, яку очолює Архиєпископ Ігор (Возьняк);
3. Івано-Франківська архиєпархія – Архиєпископ Владика Володимир (Війтишин);
4. Тернопільсько-Зборівська архиєпархія – Архиєпископ Владика Василь (Семенюк);
5. Коломийсько-Чернівецька єпархія – Єпарх Владика Микола (Сімкайло);
6. Самбірсько-Дрогобицька єпархія – Єпарх Владика Юліан (Вороновський);
7. Бучацька єпархія – Єпарх Владика Дмитро (Григорак);
8. Стрийська єпархія – Апостольський адміністратор Владика Тарас (Сеньків);
9. Сокальсько-Жовківська єпархія – Єпарх Владика Михаїл (Колтун);
10. Донецько-Харківський екзархат – Екзарх Владика Степан (Меньок);
11. Одесько-Кримський екзархат – Екзарх Владика Василь (Івасюк);
12. Луцький екзархат – Екзарх Владика Йосафат (Говера).

Автономний статус зберігає Мукачівська єпархія ГКЦ, яка формально є окремою Церквою свого права і не підпорядкована Главі УГКЦ. Мукачівською єпархією з осідком в Ужгороді керує Владика Мілан (Шашік).

ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ДО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА ВХОДЯТЬ:

  • у Польщі Перемишльсько-Варшавська греко-католицька митрополія, яка нараховує понад 100 парафій. Число вірних перевищує 300 тисяч. До її складу входять Перемишльсько-Варшавська архиєпархія та Вроцлавсько-Ґданська єпархія;
  • у Західній Європі три апостольські екзархати для українських греко-католиків: у Німеччині, Франції та Великобританії;
  • у Північній Америці дві греко-католицькі митрополії:
  1. США – Філадельфійська митрополія, яка складається з чотирьох єпархій: у Філадельфії, Пармі, Чикаґо і Стемфорді;
  2. Канада – Вінніпегська митрополія, яка складається з п’яти єпархій: у Вінніпегу, Едмонтоні, Нью-Вестмінстері, Саскатуні й Торонто.

Крім того, існують єпархії УГКЦ в Буенос-Айресі (Арґентина), Куритибі (Бразилія) і Мельбурні (Австралія). Українські греко-католики мають також вікаріат у Румунії, громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига, Даугавпілс та Резекне), Естонії (Таллінн), Молдові (Кишинів), Австрії, Параґваї, Венесуелі, Португалії, Італії, Іспанії, Греції, Швейцарії, Бельгії, Казахстані та Росії.

Коментарі закриті.